Мирослав Дутчак: Навчання фітнес-персоналу в Україні та світі

12 черв.
2018
Мирослав Дутчак: Навчання фітнес-персоналу в Україні та світі

Як Ви оцінюєте рівень підготовки фітнес-персоналу в Україні? Які є глобальні проблеми у цій сфері?

Рівень підготовленості фітнес-персоналу в Україні неможливо оцінити однозначно з використанням таких категорій як «високий», «середній» або «низький». Серед фахівців вітчизняної фітнес-індустрії, звичайно, є ті, які працюють на рівні передових стандартів, але їх суттєво менше у порівнянні з колегами, компетентності яких не відповідають вимогам сьогодення.

Серед загальних проблем кадрового забезпечення сфери оздоровчого фітнесу доцільно виділити в Україні такі:

  • відсутність загальноприйнятих кваліфікаційних характеристик фітнес-тренерів та відповідних менеджерів, а отже – конкретних вимог до рівня їх теоретичної та практичної підготовленості й чітких ознак необхідної професійної кваліфікації;
  • значна частина персоналу немає фахової вищої освіти, а пройшла лише короткочасні курси й фітнес-конвенції; це обмежує їх здатність розв’язувати спеціалізовані задачі і практичні проблеми, що передбачає застосування певних теорій та методів, проведення досліджень і характеризується комплексністю та невизначеністю умов і вимог;
  • низький рівень вмотивованості фітнес-тренерів до самовдосконалення та професійного зростання (працюють за алгоритмом, який засвоїли раніше під час занять в якості клієнта чи на кількаденних курсах).
  • організаційна роз’єднаність процесу підготовки кадрів для фітнес-клубів, як наслідок – незрілість відповідної системи; чимала кількість суб’єктів фітнес-індустрії продовжують самотужки готувати та підвищувати кваліфікацію власного персоналу;
  • практична відсутність зовнішнього оцінювання професійних компетентностей фітнес-персоналу, що здійснюється шляхом незалежного тестування, самооцінювання та вивчення практичного досвіду роботи; недостатність стимулів для участі персоналу у такому оцінюванні.

Яка ситуація з навчанням та кваліфікацією персоналу в розрізі регіонів (областей) України?

У регіонах в силу різних причин ситуація з навчанням та кваліфікацією персоналу значно напруженіша у порівнянні з Києвом. В освітніх програмах більшості регіональних закладів вищої освіти, де готують майбутніх фахівців для сфери фізичної культури і спорту, часто ще мають місце методики надання фітнес-послуг, життєвий цикл яких уже давно завершився, чи завершується, на національному, а тим більше світовому ринку.

Хоча треба відзначити, що в останні п’ять років посилюється тенденція до активізації роботи з підготовки кадрів в окремих містах, насамперед у Харкові, Львові та Одесі. Тут все частіше проводяться фітнес-конвенції, курси для фітнес-персоналу та інші тематичні заходи із запрошенням провідних національних та іноземних лекторів й презентерів. Місцеві спеціалізовані заклади вищої освіти запроваджують сучасні освітньо-професійні програми підготовки здобувачів вищої освіти за відповідною спеціалізацією.

Які школи, на вашу думку, є лідерами на ринку та чому?

На сьогодні, визнаними лідерами з проведення різноманітних тренінгів та семінарів для фітнес-персоналу є Академія фітнесу України, Fitnesservice та SFC. Це пов’язано з їх багаторічним досвідом, сформованим брендом, практичністю контенту, оптимальною структурою та високою емоційністю занять.

Уже понад десять років у Національному університеті фізичного виховання і спорту України здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти ступенів бакалавра та магістра за спеціалізацією з фітнесу і рекреації. В університеті успішно функціонує випускаюча кафедра здоров’я, фітнесу і рекреації, де працює понад 25 науково-педагогічних кадрів, серед яких двоє докторів наук, професорів, 13 кандидатів наук, доцентів. Видавництво університету «Олімпійська література» випустила ряд тематичних підручників та навчальних посібників, у тому числі переведених англомовних видань. Тут періодично організовується й проводиться «Київський фестиваль фітнесу і рекреації», наукові конференції, круглі столи з актуальних проблем оздоровчо-рекреаційної рухової активності. Студенти університету є незмінними переможцями щорічних Всеукраїнських студентських олімпіад та конкурсів студентських наукових робіт з фітнесу та рекреації. Практичні заняття з дисципліни «Фітнес-технології» проводять провідні фітнес-тренери столиці. Студенти мають можливість займатись в університеті у сучасному фітнес-центрі «Олімпійський стиль». Базами практики є провідні фітнес-клуби Києва. Випускники університету займають провідні позиції у вітчизняній фітнес-індустрії.

Яка відмінність у процесах навчання та сертифікації в Україні та світі?

Система підготовка фітнес-тренерів в Україні слідує загальносвітовим тенденціям. Так, паралельно існує система фахової вищої освіти, спеціалізована підготовка на курсах, з’являються оnline курси.

В Україні не існує єдиної сертифікації фітнес-тренерів. Здійснюються спроби уніфікації відповідних вимог шляхом створення Українською Фітнес Асоціацією Відкритої незалежної сертифікації тренерів «Український Тренерський Реєстр Об’єднаний (УТРО)». Метою цього проекту є створення єдиних стандартів для кожного напряму фітнес-індустрії; організація незалежних сертифікацій знань та навичок фітнес-тренерів; зберігання інформації сертифікованих тренерів на публічних ресурсах. На сьогодні цей процес знаходиться на етапі становлення.

У США відсутні уніфіковані вимоги, державні стандарти до ліцензування або затверджені програми навчання для персональних тренерів. За даними звіту Ради з сертифікації для спортивних тренерів (The Board of Certification for the athletic trainer) сертифікацією фахівців з фітнесу займаються організації та заклади освіти, які швидко реагують на появу нових популярних фітнес-технологій, оперативно розробляють навчальні програми та пропонують їх на ринку освітніх послуг. Таких організацій нараховують понад 400.

У Великій Британії існує Реєстр фітнес-професіоналів (The Register of Exercise Professionals – REPS), який регулює ринок послуг професійних фітнес-тренерів, забезпечує відповідність національним стандартам і кодексу професійної етики, здійснює юридичний захист фахівців і населення.

Відповідно до законодавчих документів, у Федеративній Республіці Німеччини (на відміну від США) існує Об’єднання техконтролю (Technischen Überwachungsvereins – TÜV), яке здійснює контроль за якістю продуктів і послуг, розробляє єдину класифікацію тренерів з фітнесу та розподіляє кваліфікації тренерів за рівнями Європейської системи кваліфікації (Еuropäisches Qualifizierungssystem-EQSF): від ІІ до V.

Згідно з існуючим законодавством Латвійської Республіки для отримання роботи в якості фітнес-тренера необхідно отримати офіційний дозвіл у Раді спортивних федерацій Латвії (Latvijas Sporta federāciju padome), яка проводить сертифікаційний екзамен. Підтвердження кваліфікації повинно проводитися кожні 5 років. У Латвійській республіці фітнес-тренери класифікуються за категоріями: «D», «C», «B» та «A». Привертає увагу те, що комерційні та некомерційні організації, які мають ліцензію Міністерства освіти Латвійської Республіки та акредитовані фаховими асоціаціями, мають право здійснювати навчання на рівнях категорії «D» і «С». Для отримання категорії «А» необхідно мати вищу спортивну педагогічну освіту, досвід роботи протягом 5 років в якості спортивного тренера та проходження навчальних програм обсягом не менше 60 годин.

Відомо, що навчальні заклади Литви (як і в Україні) не тільки пропонують освітні послуги, але й присвоюють відповідні професійні кваліфікації. При цьому сертифікат підтвердження кваліфікації не вимагається.

В Естонії вимоги до встановлення кваліфікації тренера відповідають європейському кваліфікаційному стандарту – EQSCT. Єдиним органом, який навчає та призначає відповідну кваліфікацію є Естонський олімпійський комітет (Eesti Olümpiakomitee). У більшій частині федерацій з виду спорту створені тренерські кваліфікаційні комісії, організовані ступеневі курси навчання та курси підвищення кваліфікації.

Державна сертифікація фітнес-персоналу: бути чи не бути їй в українських реаліях? Які плюси та мінуси реалізації?

Сертифікація фітнес-персоналу, як процес незалежної оцінки відповідності рівня підготовленості фахівців встановленим стандартам, безумовно, необхідна для забезпечення належної якості фітнес-послуг та підвищення конкурентоспроможності відповідних фахівців на ринку праці, диференціації їх матеріального та морального заохочення.

В Україні зараз активно йде підготовчий процес зі створення Національного агентства з кваліфікацій. Цей орган координуватиме розроблення професійних стандартів, братиме участь у розробленні стандартів освіти, формуватиме вимоги до процедур присвоєння кваліфікацій, визнання результатів різних форм здобуття освіти, а також здійснюватиме акредитацію кваліфікаційних центрів. Звичайно, що діяльність такого агентства охопить й сферу оздоровчого фітнесу.

Стосовно безпосередньої сертифікації фітнес-персоналу, то ця проблема має вирішуватись на засадах добровільності й незалежності. Доцільно було б провідним суб’єктам вітчизняної фітнес-індустрії створити Всеукраїнський центр сертифікації фітнес-персоналу, можливо у формі консорціуму. Цей центр на основі нормативних документів Національного агентства з кваліфікацій визначив би категорії фітнес-персоналу, критерії різних рівнів їх професійної майстерності, процедури тестування й оцінювання теоретичної та практичної підготовленості відповідних фахівців, а також присвоєння їм певної професійної категорії. Окрім цього, вказаний центр міг би здійснювати професійну сертифікацію освітніх програм закладів вищої освіти, де здійснюється підготовка фахівців з оздоровчого фітнесу.

Яким Ви бачите майбутнє сфери навчання фітнес-персоналу?

Перспективною вбачається така візія системи підготовки фітнес-персоналу в Україні:

  • Всеукраїнським центром сертифікації фітнес-персоналу визначено вимоги до рівня компетентностей вказаного персоналу та здійснюється оцінка (сертифікація) їх відповідності й присвоюється визначена категорія їх професійної майстерності;
  • заклади вищої освіти здійснюють підготовку фахівців фітнес-індустрії за освітніми програмами, що сертифіковані Всеукраїнським центром сертифікації фітнес-персоналу; це забезпечить професійну спрямованість вказаних освітніх програм;
  • мережа різних суб’єктів, які проводять короткочасні курси, тренінги, конвенції тощо, в установленому порядку надають послуги з неформальної освіти для працюючих фахівців з оздоровчого фітнесу з оволодінням ними інноваційними технологіями з урахуванням вимог Всеукраїнського центру сертифікації фітнес-персоналу;суб’єкти фітнес-індустрії залучають до роботи високоякісний персонал, який сертифікований зазначеним вище центром; це дозволить фітнес-клубам звільнитися від невластивих функцій з підвищення кваліфікації фітнес-персоналу та її оцінки, а сконцентруватись на отриманні прибутків від надання якісних фітнес-послуг клієнтам.

 

МИРОСЛАВ ДУТЧАК

Перший проректор з науково-педагогічної роботи Національного університету фізичного виховання і спорту України, Заслужений працівник фізичної культури і спорту України, доктор наук з фізичного виховання і спорту, професор