Руслан Гайдай: Ринок фітнесу – це великий шматок пирога

06 квіт.
2017
Руслан Гайдай: Ринок фітнесу – це великий шматок пирога

Чи можна вважати фітнес прибутковим бізнесом? Що або хто сьогодні заважає розвиватися фітнес-індустрії в нашій країні? Чого потребує українська фітнес-спільнота? Реабілітолог і фітнес-тренер, засновник UniFit Руслан Гайдай розповів в інтерв’ю про останні тенденції на ринку та про те, як правильно популяризувати фітнес в Україні.

Руслане, кажуть, що ринок фітнесу сьогодні розвивається досить жваво. Ви з цим згодні?

Я на цьому ринку більше шести років і вже багато бачив. Звісно, що все змінюється дуже швидко. Ми всі схоплюємо західні тенденції. Найактивніше в Україні зараз розвиваються кросфіт та функціональний тренінг, і ще трохи велнес.

Загалом у нас сьогодні дуже сильно пропагується кросфіт. Найгірше те, що пропагується він не у чистому вигляді, в такому, яким він має бути і яким він є наприклад у США. Те, що пропагують у нас, насправді для тіла не дуже корисно. На щастя, людям поступово стає це зрозуміло і вони повертаються до функціонального тренінгу.

Наприклад, нещодавно у Києві відкрилась студія HitWorks. Її засновник Ярослав Сойніков свого часу він був моїм наставником. Там, контролюють пульсометрами тих, хто прийшов тренуватись. Для тренувань вони використовують так зване вільне спорядження, різноманітні мішки, м’ячі, резинки, тобто усе максимально схоже на щоденне життя, в якому люди носять пакети, піднімають дітей, кладуть речі в багажник авто. Тренування у такій студії справді дає результат.

Руслан Гайдай: Розвивати бізнес заважає бюрократія

Ви кажете, що багато з того, що сьогодні пропагується, насправді не корисно. А чому український ринок фітнесу відразу не пішов правильним шляхом?

Вся справа в маркетингу і пропаганді. Раніше була пропаганда «качалки» (тренажерного залу – ред.). Коли люди побачили на екранах Арнольда Шварценегера, то всі кинулися в «качалку». Ніхто не розуміє, що початково тренажери були створені виключно для реабілітації. Буває, що людина надірвалася і не може виконати навіть присідання, тоді вона сідає на тренажер, бере однією ногою 5 кілограм і обережно піднімає. Потім людина вже може підняти більше і бере 10 кг, 15 кг, 20 кг. Врешті-решт відбувається перехід на вільну вагу і вона починає працювати зі штангою. І ми знову повертаємось до поняття функціональний тренінг.

Фото Данила Мирзоева.Тренажери правильно застосувати, як засоби підкачки і точкового спрямування, тобто можна окремо качати ноги, в той час, коли руки будуть відпочивати. Саме тому їх так полюбляють бодібілдери. Натомість, українці приходять в тренажерний зал і кажуть: через місяць відпустка, давай швидко зробимо мені прес і біцепси. При цьому, всі думають, що досягти цього можна тільки через качалку. Ніхто не задумується над тим, що коли робити такі вправи, як віджимання чи стрибки, то калорій можна втратити втричі більше, ніж на тренажерах. Одноразове піднімання штанги спалює тільки 7-10 кілокалорій.

Скажіть, а сьогодні на ринку фітнесу більше ентузіастів чи все-таки власне бізнесменів, які просто роблять на цьому бізнес?

Я б сказав, що тут справа не у тому чи це великі бізнесмени чи ентузіасти. Тут просто є ті, хто вміє це робити і ті, хто не вміє. Я не хотів би називати жодних прізвищ. В нас багато ентузіастів і вони роблять більше добра, аніж шкодять. Я би сказав, що вони близькі до канону і, в будь-якому випадку, це краще ніж нічого.

Проте, інколи такі ентузіасти все більше від правильності переходять до популярності. Наприклад, у Києві є декілька студій з функціонального тренінгу, де на перший погляд наче все правильно, але їхні тренери неправильно тренують. Я реабілітолог і знаю, що кажу. Такі тренери, за одне тренування дають зробити людині десяток вправ, хоча підтягнути форму це не допоможе.

Друзі кажуть: коли ми виходимо в маленький плюс, ми дуже щасливі – Руслан Гайдай

Справжньою базою функціонального тренінгу є монотонність, я маю на увазі багаторазове повторення однієї вправи. Не йдеться про повну монотонність і про те, щоби за тренування робити всього лиш одну вправу. Ні. Розмаїття, звісно, має бути, але треба більше сфокусуватися на самому русі і якості руху, а не тільки на наборі рухів. Я наприклад, за одне тренування можу зробити всього чотири вправи, але я роблю їх багато разів. Інколи буває роблю і п’ять, і десять вправ. Але ж навіщо за одне тренування робити сорок вправ? В цей спосіб я нічого не натреную. Результату не буде.

А що можете сказати про великих гравців на цьому ринку?

Сьогодні на ринку є декілька гігантів фітнесу старої школи. Вони пропагують класичний фітнес. Я маю на увазі Sport Life і великі клуби. У них є зали з тренажерами, але вони вже роблять групові заняття по функціональному тренінгу, набирають функціональників і кросфітерів. Проте, такі клуби все-таки більше орієнтуються на «качалку».

Про те, не качалкою єдиною…Наприклад, в нас сьогодні ще дуже активно пропагується біг. В Україні вже чимало бігунів. Кожна людина, яка себе поважає – має кросівки і додаток на мобільному, що пише її трек. На марафонах ніколи раніше не було стільки людей, як зараз. Сьогодні на марафони приходять тисячі людей і це дуже добре.

Фото Руслана Гайдая.Ви вже розповідали про неправильні вправи у фітнесі. А чи вміють українці бігати?

І тут звісно є проблеми. Один мій добрий знайомий почав бігати, бо зрозумів, що це корисно і не вимагає ані великих затрат, ані значних зусиль. Однак, не встигав він пробігти і 10 км, як у нього починало боліти коліно. Що він тільки не робив, і фіз-процедури, і спеціальні  вправи. Нічого не допомагало. Одного разу він проходив повз магазин спортивного одягу і побачив, що там можна пройти тестування щодо того, яке взуття тобі більше підходить. Тобто людина ставала на бігову доріжку, пробігала певну дистанцію, а консультант дивився, як вона біжить і радив, в якому взутті їй буде зручніше. Йому порадили кросівки, він їх купив і зразу без особливих труднощів пробіг аж 42 км. До чого я веду? В Україні всі думають, що для бігу не треба готуватись. Але ж насправді це не так. Звісно можна бігати і в кедах, але треба вміти бігати. Тобто або ти правильно бігаєш, або ти маєш правильну екіпіровку і правильно бігаєш. Всі забувають про техніку, тому у мене багато роботи (сміється). Можна просто поступити розумніше і відразу викласти 100 дол. на кросівки і не хворіти, ніж потім викладати 500 дол. на реабілітацію.

Повертаючись до фітнесу. Чи можна сказати, що представники фітнес-індустрії є однією спільнотою чи все-таки кожен сам по собі?

У нас ще залишилась стара ментальність, коли через жадібність, ніхто з ніким не ділиться інформацією і всі пишуть у себе на сайтах «ми найкращі», «ми перші». Люди не спілкуються між собою, забувають, що допомагаючи один одному ми всі стаємо кращими. Тому цей рух до єдиної фітнес-спільноти такий повільний, але комунікація все ж відбувається. Однак, залишається ще досить багато тих, хто не комунікує. Такі люди «впираються рогом» і кажуть: ми самі, ми найкращі, ми єдині.

Наприклад, у сфері кросфіту, хлопці намагалися організувати форум, зібрали всіх власників кросфіт-залів, сіли і сказали: давайте створимо єдиний календар змагань, давайте спілкуватися, щоб ми не ставили один одному «палки в колеса». Але і там прийшло декілька осіб, які сказали: ну навіщо нам з вами спілкуватися, якщо ми найкращі? Вони пішли своїм шляхом і багато-кому продовжують ставити «палки в колеса». А можна було б просто гарно співпрацювати. Правда, таких людей залишилось небагато, але вони є.

Власне наш сайт і створений для кращої комунікації між представниками ринку.

Це дуже добре. Це правильний шлях. Нещодавно був форум і після мого виступу до мене підходили люди. Хтось сказав: я бачив твою презентацію, візьми будь ласка контакти людини, яка зацікавлена у тому, що ти робиш. Інша людина казала: ми робимо івент і хочемо вас запросити. Тобто люди підходили, спілкувались, хоча ми всі в певній мірі є конкурентами.

Я вважаю, що у мене немає конкурентів, але якщо вони і є, то треба прийти і сказати: дякую, що ти є, давай допоможемо один одному стати кращим. Наприклад, можна допомагати один одному на івентах. Насправді, кількість людей, які ходять на наші івенти, обмежена, бо на всі івенти ходять одні і ті самі люди. Вони спочатку бігають, потім тренуються, потім знову бігають. Це та сама тусовка, як не крути. Хоч нас мало, але наша кількість постійно зростає. Тому, звісно конкуренція є, але якщо я, наприклад, телефоную комусь і питаю: коли у вас забіг, мені кажуть, що чотирнадцятого числа, то я роблю свій івент не чотирнадцятого, а шістнадцятого. Ми молодці, що ми домовились, бо в один день не буде 10 івентів і люди зможуть брати участь у всіх подіях, які їм цікаві. Якось планував провести семінар, вже назначив його дату, а потім мені сказали, що у цей день буде конвенція, і змінив дату семінару. Навіщо робити дві події в один день? Днів у році вистачить на всіх.

На жаль, були моменти, коли ми організовували великий кубок України у Вишгороді по функціональному тренінгу і один клуб організував змагання з хорошим призовим фондом рівно за тиждень до нас. При цьому, ми свою подію анонсували на півроку раніше. Ми їм зателефонували і кажемо: навіщо ви це робите, ми значно раніше анонсували наш івент. А у відповідь чуємо: ті, хто до вас мають прийти, вони і так прийдуть. Цим людям просто було все рівно.

Руслан Гайдай: У нас ще залишилась ментальність, коли через жадібність ніхто не ділиться інформацією

Ви кажете, що участь у таких заходах бере обмежена кількість людей. А скільки цих людей сьогодні загалом в Україні?

Я можу говорити тільки про Київ. Тут цих людей досить багато. Коли відбувається безкоштовне і відкрите тренування, то завжди приходить більше сотні осіб. Студія «Ривок» робила для рекорду України найбільш масове тренування, там було більше тисячі осіб. Ми, звісно, хочемо побити цей рекорд і зараз думаємо над концепцією (сміється). Тому можна сказати, що у Києві є більше тисячі осіб – це тих, хто бігає і займається функціональним тренінгом. А ще більше тисячі осіб приходить на змагання по кросфіту.

Ви сказали про Київ, а чи цікавляться фітнесом українці в регіонах?

В основному фітнес популярний у великих містах. Ми нещодавно проводили змагання для дітей у Вишгородському районі і зобов’язали кожну школу привезти команду із чотирьох дітей. Приїхало 17 команд і це дуже багато для Вишгородського району. Ці діти ніколи в житті не чули слів кросфіт і функціональний тренінг. На тренуванні біля мене стояла дівчинка, яка виконувала наш комплекс вправ, на ній були старі кеди, розтягнуті штани і Фото Руслана Гайдая.блузка, замість кофточки. Але, в її очах горів просто неймовірний вогонь. Як вона стрибала, та вона просто кайфувала. Про що це свідчить? Не важливо, яка у тебе екіпіровка, наскільки ти круто одягнений. Важливо, щоб у тебе було бажання тренуватись.

В цих дітей було просте завдання: вистрибнути на коробку, підтягнутись, присісти, кинути м’яч в стіну. І вони просто отримали неймовірне задоволення, тому що на фізкультурі вони нічого подібного не роблять. Їм кидають м’яч і кажуть: бігайте. Я не знаю, що їм дають на фізкультурі, але наші базові вправи у них викликали просто фурор і хвилю емоцій.

Висновок з цього такий, що в областях нічого не знають про спорт. Єдине, де вони можуть дізнатися про спорт, це YouTube, а інших джерел у них немає. Учитель фізкультури не навчить, оскільки він сам цього не знає, бо його цьому не вчили. Ніхто не пропагує такі речі в областях. Там діти знають, що є «качалка», що можна тренуватись, а як це правильно робити вони не мають уявлення.

Справді сьогодні на YouTube багато чого є. Чи корисні такі відео-тренування?

Це питання дуже актуальне. Так в YouTube дуже багато корисної інформації, але і багато сміття, а відсортувати це досить важко. Мабуть треба шукати якісь авторитетні джерела. Я би не радив тренуватися вдома, орієнтуючись на відео. Мене часто просять зняти відео-уроки, повноцінне відео-тренування, яке б люди переглядали і потім могли самі повторювати. Сьогодні цей формат дуже популярний в США. Я завжди відмовляюся, пояснюючи, що одна людина повторятиме вправи правильно, а інша – ні. Той, хто буде робити неправильно, може собі нашкодити. Тому треба більше методистів, тренерів і вчителів, які будуть контролювати виконання вправ.

Тобто є сьогодні потреба в регіональних інформаційних кампаніях, які би більше розповідали про фітнес?

Я вважаю, що треба просто брати області, їхати туди і показувати, як це робити. Якщо б діти побачили, як легко ми виконуємо комплекс вправ, побачили нашу екіпіровку, вони б загорілись, прийшли додому і сказали: мамо, я хочу лосіни і кросівки, я маю бігати.

Щоб було зрозуміло, скільки це коштує, то тоді, коли ми тренували дітей у Вишгородському районі, на мені були лосіни за чотири тисячі гривень. Коли я одягаю свою професійну екіпіровку для бігу, то на мені близько 10 тис. грн. При цьому, є різні екіпіровки: просто для бігу, для бігу в холодну пору, для важкої атлетики…

Виглядає, що це задоволення далеко не кожному по кишені.

Не зовсім так. Якщо людина хоче просто бути здоровою, то їй достатньо мати комфортний одяг, а якщо вона хоче займатися професійно – то це вже інша розмова. Професійна екіпіровка дорога. У мене є взуття для вулиці, для зимової вулиці, для бездорожньої зимової вулиці, для залу, для залу зі штангою, для залу без штанги, для гімнастики. Усе це різне взуття. І я навіть ще не професійний атлет чи олімпієць. Правда, мої знайомі ставали майстрами спорту в одних шортах і одній футболці, але, звісно, зручніше займатися у добрій екіпіровці.

Руслан Гайдай: Сьогодні на ринку є декілька гігантів фітнесу старої школи

Ви кажете, що займатися фізкультурою на уроках недостатньо. Можливо шкільну програму варто доповнити фітнесом?

Це дуже велика робота. На мою думку фізкультуру в Україні треба змінити в цілому, але для цього потрібна співпраця спортсменів і чиновників. Пропонуючи ті чи інші зміни, політики обов’язково повинні консультуватися у спортсменів, які можливо і не знаються на політиці, але порадять, те що потрібно для розвитку спорту в нашій країні. Щоб розвивати фізкультуру, треба, щоб міністром спорту була людина, яка розуміє методологію. Людина радянської «закалки» нічого тут не змінить, як і просто молода людина. Тут потрібна синергія спортсмена і чиновника.

Наскільки сьогодні легко відкрити фітнес-клуб, особливо якщо йдеться не про столицю, а про регіони?

Через бюрократію це важко зробити. Я професіонал своєї справи, але я не знаю і не хочу займатися бухгалтерією та юридичною стороною справи. Для цього повинна бути окрема людина. Я знаю, що людям треба, але в мене ще немає команди. Я приходжу до чиновника і кажу: що мені робити, а він мені дає стопку документів. Я просто перегораю, тому що я не розумію, що з цим робити. В нас у цьому плані сильна бюрократія. Звичайно Фото Руслана Гайдая.бюрократія є у всіх країнах, але ж не до такої міри. У нас буває, що ентузіаст своєї справи загорівся, знайшов засоби і команду, але не може реалізувати свій задум через те, що є певні нюанси: піди спочатку туди, потім туди, потім перероби це. І він кидає цю справу.

Я впевнений, що є дуже багато бізнесменів, які хотіли б взяти якийсь стадіон чи дитячий майданчик, зробити там бізнес і паралельно отримали вигоду б люди, які проживають поруч. Я сам прийшов і сказав: я зроблю на Оболоні безкоштовний майданчик для людей, але коли туди буду приходити я, мої тренування будуть платними, а коли мене немає – то майданчик безкоштовний. Мені була потрібна локація, де я буду тренувати людей. Мені дозволили це зробити і люди отримали безкоштовний майданчик, а я отримав місце для тренувань. Тобто бізнесмени готові до такої співпраці, але часто все впирається у бюрократію і відкати.

Чи можна це якось змінити?

Тут немає нічого складного, але потрібно працювати з законами та інформувати населення. Я знаю багатьох людей, які хочуть зробити якийсь майданчик, які знайдуть для цього гроші, але вони не знають як це зробити. У
той же час, є влада, яка хоче щось зробити, але не знає, хто міг би це зробити. Ось і виходить так, що на одному березі стоять одні, а на другому – інші, їх просто треба переправити одних до одних. Тут потрібна комунікація, але як її налагодити я не знаю. Знаю тільки, що зробити це сьогодні в Україні буде нелегко.

Дуже часто в нас оголошуються тендери на ті ж спортивні майданчики і виграють їх компанії, які абсолютно нічого не розуміють у цьому питанні. Краще б такі компанії взагалі нічого не робили ніж те, що вони роблять: поставлять те, чого не треба, а потім люди на таких майданчиках тільки пиво п’ють. Ну навіщо таке робити? При цьому, переможці тендеру взяли за майданчик купу грошей. Можливо треба доручати справу професіоналам.

Як популяризувати фітнес серед населення?

Мені здається, що треба залучати бізнес. Дехто казав: давайте покличемо Святослава Вакарчука, нехай він пробіжить, покаже приклад. По-перше, він не буде кожен раз робити це безкоштовно, а по-друге, не буде постійно бігати, бо це йому не треба. Потім казали: нехай пробіжить Кличко. Але ж Кличко і так кожен день бігає. Ми повинні не лише показувати власний приклад, але й давати можливість бізнесу якось стимулювати цю справу.

Руслан Гайдай: Було б круто, якби в земля в оренду під паб коштувала дорожче, ніж під спортклуб

У нас мають бути спеціальні державні програми. Наприклад, створи секцію і отримай півроку без податків. Має бути стимулювання через отримання якихось пільг чи дешевих кредитів. Я думаю, що тоді бажаючих буде значно більше.

Чи можна вважати фітнес прибутковим бізнесом?

Звісно, що для тренера, це досить прибуткова справа. Він може прийти потренувати, піти і в нього вже є якісь гроші. Що ж стосується фітнес-центрів, це вже інше питання. Сьогодні невеликі студії виживають за рахунок того, що вони невеликі. Такі студії мають невелику оренду і невелику плату за комунальні послуги. Натомість, великі клуби виживають за рахунок своєї мережевої складової або хорошого маркетингу.

Зараз багато клубів закривається, оскільки непросто утримувати таку величезну структуру з величезною комуналкою і орендою. Це дуже-дуже важко. Величезна конкуренція, а кількість тих, хто займається обмежена. Легше випити і з’їсти шашлик, ніж піти на тренування. Тому, з точки зору бізнесу, це балансування на грані.

Дуже багато моїх друзів кажуть: коли ми виходимо в маленький плюс, ми дуже щасливі, а коли виходимо в нуль – то просто щасливі. Чимало просто виходять в нуль. Такі люди ентузіасти своєї справи. Було б круто, якщо наприклад земля в оренду під паб коштувала дорожче, ніж земля в оренду під спортклуб. Це стимулювало б розвиток нашого бізнесу. Звісно, що з точки зору прибутковості, фітнес – це великий шматок пирога, бо жодна людина собою на 100% не задоволена, особливо жінки, і тут на тренуваннях завжди можна заробити.

Розмовляла Тетяна Шустра, спеціально для порталу "Fitness Connect UA"

Фото: з офіційної сторінки Руслана Гайдая у соціальній мережі Facebook

 

Використання матеріалів сайту дозволено лише з посиланням (для інтернет-видань - гіперпосиланням) на портал Fitness Connect UA.

 

Додаткова інформація

  • Разделы: Все